Весь світ знає знамените гагарінське "Поїхали!", яке він вигукнув під час старту космічного корабля "Восток-1". Однак не менш знаменитою стала і найперша пісня, яка була виконана в космосі. Це була українська пісня "Дивлюсь я на небо" у виконанні четвертого радянського космонавта і найпершого космонавта-українця Павла Поповича.
Українець Павло Попович народився в 1930 році в Узині Білоцерківського району на Київщині, у сім'ї кочегара та домогосподарки. Після шкільного навчання пройшов шлях, який можна вважати хрестоматійним для молоді того покоління: ремісниче училище у Білій Церкві, Магнітогорський індустріальний технікум профтехрезервів. Саме там, у Магнітогорську, захопився небом і став відвідувати аероклуб. А далі було Качинське військово-авіаційне училище та Військово-повітряна інженерна академія імені Жуковського в Москві.
У перший радянський загін космонавтів, який був сформований в березні 1960 року, 29-річний Павло Попович потрапив після прискіпливого відбору. Із майже 3500 претендентів комісія відібрала лише 20 молодих чоловіків, серед яких були найперший космонавт Юрій Гагарін і другий – Герман Тітов.
Після інтенсивної підготовки загону космонавтів лише четверо з двадцяти отримали оцінку "відмінно". Це були Юрій Гагарін, Герман Тітов, Андріян Ніколаєв і Павло Попович.
Тепер уже багатьом відома історія з тим, як вирішували, хто полетить першим. Були вагання між Тітовим і Гагаріним. Дехто пропонував першим відрядити у космос Германа Тітова. Однак його підвело ім'я – Герман. Партійні функціонери вирішили, що воно не дуже личить першому радянському космонавту. Натомість обрали хлопця із простим іменем Юрій, в активі якого було пролетарське походження та усмішка, яка згодом підкорила весь світ.
Через рік після Гагаріна і Тітова, у 1962, настала черга чуваша Андріяна Ніколаєва та українця Павла Поповича.
"Першими полетять Гагарін і Титов, а ви, хлопці, уособлюватимете дружбу народів – українець і чуваш", - сказав ще перед першим польотом Гагаріна головний конструктор Сергій Корольов.
У серпні 1962 спочатку Ніколаєв, а наступного дня за ним Попович стартували з Байконура. Це був перший в історії людства груповий космічний політ. У ході польоту космонавти відпрацьовували радіозв'язок між собою та максимальне зближення кораблів. Космонавти літали кілька діб, вони наближались один до одного на відстань 5-6 кілометрів (для космічних швидкостей це взагалі не відстань), фотографували космічні кораблі один одного. Крім того, обидва виконали в космосі низку наукових експериментів.
А ще, цей політ запам'ятався тим, що під час нього у космосі вперше пролунала пісня. І то була українська пісня авторства українського поета-романтика Михайла Петренка "Дивлюсь я на небо". Павло Попович знав, що це улюблена пісня Сергій Корольова і вирішив зробити йому такий подарунок із космосу, заспівавши цю пісню.
Правда, він дещо змінив у пісні слова: "і ось я вже сокіл, і ось я літаю".
Цікаво, що позивний "Сокіл" був не у нього, а в його товариша Андріяна Ніколаєва. А Поповича відправили у космос із позивним "Беркут".
Сьогодні першим українським космонавтом вважається Леонід Каденюк. І це насправді так, якщо брати за відлік епоху незалежності нашої державі. Але історично першим українським космонавтом і першим космічним "співаком", який доніс у космос українське слово, став Павло Попович.
Нагадаємо, до Юрія Гагаріна в космосі побувала інша "людина" – манекен на прізвисько Іван Іванович. Його "голос", записаний на магнітофонну плівку, транслювався у космосі, після чого деякі радіолюбителі зробили висновок, що в СРСР запустили людину у космос, але політ скінчився невдало.